К А Л И Н А

Ми українці — велика родина, Мова і пісня у нас солов’їна! Квітне в садочку червона калина, Рідна земля для нас всіх — Україна.

 Калина -рід рослин родини адоксових. Близько 150–175 видів. Чагарники або (у деяких видів) невеликі дерева.

Версії походження слова "калина"

Версія 1:

Українське «калина» походить від праслов'янського *kalina.  *kalina утворене від праслов'янського *kalъ («мокра земля», «болото», «драговина», «багно», «грязь») — через вологолюбність цієї рослини і її поширенням у болотистих місцях.

Версія 2:

Пов'язує слово «калина» з давньоіндійським kalah- («чорний»), припускаючи, що ця назва могла первісно уживатися щодо горобини та бирючини.

Версія 3:

Виводить *kalina від праслов'янського *kaliti («гартувати», «розжарювати») — від яскраво-червоного забарвлення її ягід.

Версія 4:

Латинська родова назва рослини Viburnum походить від слова viburnum, яким стародавні римляни звали калину цілолисту (гордовину). Це слово вважають запозиченням до латинської з етруської мови.

Версія 5:

Помилковою є етимологізація від грецького Καλλινική («гарна перемога») — насправді воно є джерелом не назви рослини, а слов'янських особових імен Каленик та Калина.

Версія 6:

Порівнюють це слово з німецькими Holunder, Holder («чорна бузина»), давньоіндійським salah («палиця») або вірменським салард («гілка з листям»)

«Червона калина» в українській культурі

Колись у сиву давнину калина пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірок. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця — «Коло».

Найбільше цей давній фольклорний образ виступає словом-символом як домінанта в асоціативному зв'язку калина — дівчина (мати), калина — Україна, калина — кров. Домінує загальнопоширена спорідненість «калина — дівчина».

Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо

Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Ця архаїчна значущість слів калина — кров  зберігається і у піснях воєнної тематики нового часу:

У діброві при долині вітер повіває,

Там над стрільчиком калина слізоньки ковтає.

Ой червоні тії сльози з стрілецької рани,

Впав бідненький при долині, більше вже не стане.

«Калина на могилі» : тужлива пам'ять за померлим на чужині молодим козаком:

А на тій могилі червона калина,

За стрільцем ридає молода дівчина.