Цікава й повчальна історія для дітей і дорослих від команди "Котигорошки" - учнів Богданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чернігівської районної ради Запорізької області в рамках регіонального проекту

"Мовний калейдоскоп"

Богданівка-2017

У одному царстві, на землі Чернігівській, засумували люди. І ніщо їх не радувало й не тішило... Бо раптом зрозуміли, що не знають, хто вони є, якого роду-племені, ким були їх предки... Тільки й залишилося їм у спадок прізвище.

"Та що з того прізвища взнаєш?" - казали люди.

І порадив їм мудрець звернутися

до знаних у землі Богданівській

"Котигорошків", бо ж нещодавно

вивчили вони "Лексикологію". Та

й взагалі, чути, народ вони

творчий і тямущий.

Послухалися люди мудрої поради та й пішли на пошуки... самих себе.

Довго йшли вони, бо шлях до самопізнання не близький і не легкий.

Ось нарешті дісталися вони землі Богданівської, розпитали, як їм знайти Котигорошків.

Зустріли, вислухали їх "Котигорошки" та й кажуть: 

Вам і справді до нас, ми з радістю допоможемо.

- А що тут знати? - дивується Котигорошко Назар Стулень, - ось моє прізвище - це діалектизм і означає "пиріг".

Побачили люди, що це й справді діти та й засумнівалися:

-А чи й справді Ви знаєте про людей за їх прізвищами?

- Хм, ти диви, ви й справді знаєте більше від нас... То, може, й моє прізвище поясните? - уже не глузливо, а навпаки - аж наче соромлячись власного невігластва, попрохав уже немолодий чоловік.

- Пане Киях, - обізвався наступний Котигорошко, - Ваше прізвище - теж діалектне слово і означає воно "качан" (кукурудзи). Ось так. А хіба Ви не знали цього?

Тут і зовсім зніяковів чоловік, бо ж ні він, ні його батьки й діти не знали походження свого прізвища.

А тим часом побачили "Котигорошки" двох подорожніх, а далі - ще двох. Підійшли вони ближче, привіталися і теж питають допомоги. І їм, звичайно ж, наші герої не відмовляють, але спершу просять назватися добродіїв.

- Я - Овчаренко,- говорить перший.

- А я - Гайдар, - обізвався другий.

- Ну, а ви хто? - запитують у інших двох чоловіків.

- Я - Чумак, а його прізвище, - показує на свого супутника, - Прасол.

- О, то ви брати! - вигукнув найменший з "Котигорошків", адже Овчаренко - це вівчар (син вівчара), а "гайдар" - діалектна назва вівчара. І ви брати, бо ж "прасол" - це діалектна назва слова "чумак".

І так щодня йшли до них люди, аби дізнатися про своє минуле. А воно й справді у багатьох не тільки цікаве, а й героїчне.

Був серед цих людей і Дорохов (козак, що бив у тулумбаси, подаючи сигнал збиратися у "коло" - на військову раду), і Хорунжий (той, хто носив прапор або корогву війська), і Сердюк (гетьманський охоронець).

Приходив і Стрижай, який з подивом дізнався, що його предки, очевидно, стригли овець, бо саме "стрижай" - це застаріла назва того, хто стриже овець.