Конкурс учнівських молодіжних проектів у 2019-2020 н.р.

Радянське минуле. (Пере)осмислення історії

Період 1965 -1985 років дістав назву "застійного". Лозунг комуністичного будівництва залишився, але комунізм відсунули в неокреслене майбутнє. Сталіністи, які прийшли до влади, обрали тактику замовчування відомостей навіть про ті злочини, що стали надбанням гласності при Хрущові. Знову було заблоковано доступ дослідникам, письменникам та журналістам до архівів, які містили дані про злочини режиму.

Два десятиріччя партапаратної диктатури характеризувалися не застоєм, а досить інтенсивними процесами в усіх сферах суспільного життя. Вони мали негативний характер, оскільки економічні, політичні й національно-культурні проблеми суспільства, які вимагали термінового розв'язання, замовчувалися й заганялися у глибину. Партійно-державна верхівка штучними заходами підтримувала видимість зовнішнього благополуччя.

Працюючи над темою "Україна в період "застою" (11 клас), ми глибоко вивчали дану тему, а також досліджували історії родин учнів цього періоду.

Катя Панасенко

Україна в період "застою". У 1964-1982 рр. вище партійне й державне керівництво очолював Брєжнєв. Цей період отримав назву"застій". В часи "відлиги" спостерігався занепад "радянської моделі", а згодом почали з'являтися нові проблеми і відставання від провідних країн світу. В цей період з'явилося таке поняття як"розвинений соціалізм"- ідеологія, запроваджена для того, щоб приховувати провал програмової мети КПРС- "побудови матеріально-технічної бази комунізму". Також в цей період була затверджена нова Конституція, а саме в 1977р. Відзначився своєю діяльністю керівник республіканської партійної організації Петро Шелест. Він намагався відстоювати економічні інтереси України, виступав за надання республіці ширших прав у внутрішній та зовнішній політиці.

І в 1970 р.він сам видав книгу "Україно наша Радянська". Недоліком було те, що він був ініціатором придушення дисидентів та провів великі хвилі арештів і ще він наполягав на тому, щоб у виправно-трудових таборах ув'язнені не могли бачитися з родичами. Пізніше він зазнав великої критики і його звільнили з посади. Далі був Щербицький. Він був прихильником зросійщення, мало приділяв уваги економіці України, але намагався підтримувати розвиток промисловості, сільського господарства та науки. Але при цьому він говорив, що Україна повинна мати статус "другої серед рівних".

Зміни, які відбулися в економіці: ліквідація раднаргоспів і повернення до галузевої системи управління; дві постанови Лібермана про поліпшення й стимулювання виробництва; "косигінська реформа" поширилася на всю промисловість. Але все більше зростали кризові явища. Ще однією проблемою була депопуляція та скорочення сільського населення. Тому що село завжди було ніби годувальником для міста. Також негативним явищем в оплаті праці стали "зрівнялівки". Але разом з цим були високі темпи житлобудування та зростання національного доходу.

Стан медичного обслуговування був неоднозначним, адже були і плюси, і мінуси. Одночасно росли протести, які були організовані в десидентський рух. 4 вересня 1965 р. в київському кінотеатрі "Україна" перед початком прем'єри фільму Параджанова "Тіні забутих предків" встали зі своїх місць Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл та Василь Стус і розповіли всім, що в Україні відбуваються арешти інакодумців. Пізніше Дзюба написав працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?", Брайчевський статтю "приєднання чи возз'єднання?", а Чорновіл написав "Правосуддя чи рецидиви терору?" та "Лихо з розуму". Поширювали вони всю літературу самвидавом. Також 1970 р. почали видавати журнал "Український вісник", а побачити творчість заборонених письменників можна було в "Смолоскипі", заснованому в 1967р.

Не припинялися переслідування та арешти дисидентів. І як би правлячі кола з ним не боролося, але воно не змогло зупинити дисидентів. У травні 1976 р. було утворено Групу сприяння виконанню Гельсінських угод в СРСР, а згодом і українська. Її очолив Руденко. Релігійне дисидентство очолював Йосип Тереля, він створив Групу із захисту прав віруючих і церкви в Україні. Також був кримськотатарський національно-визвольний рух. Виник Союз кримськотатарської молоді за повернення на батьківщину. Заарештували його лідерів Сеїт-Амза Умерова та Марата Омерова. Учасники руху протидіяли антитатарській пропаганді, у відповідь влада застосовувала репресії.

В освіті в 1984 р.відбулась шкільна реформа за якою встановлювався 11-річний термін навчання. В період "застою" відбувалось масове зросійщення у всіх сферах культурного життя. Школи переходили на російську мову та всі засоби масової інформації постраждали від зросійщення. Активно розвивалась наука та література але все це було під контролем компартійних ідеологів. Масовим видом тогочасного мистецтва залишалось кіно, тому воно також розвивалось. Художникам, скульптори-монументалістам також було, що показати. Великі досягнення були й в спортсменів. Ще розгорнулися молодіжні неформальні рухи. Також здобутки були і в української діаспори. З цього можна зробити висновок, що "застій" торкнувся всіх сторін державного та суспільного життя. Влада всіма способами намагалась утримати розвал СРСР, але "Процес пішов", як говорив М. Горбачов.

Спогади моєї бабусі

Коли моя бабуся розповідала про період "застою", то я почула тільки хороші слова. Вона розповідала, що їхня сім'я жила добре, тримали господарство, тоді вона ще ходила в школу, потім пішла працювати, допомагала батькам. Пізніше створила сім'ю, де було 3 дітей. Їм вистачало тих коштів, які вони отримували. Життя було спокійним. Але з історії України я знаю, що насправді тільки створювали видимість прекрасного життя. Тому що було багато інакодумців, з якими жорстоко боролись, також номенклатура, яка отримувала тільки найкраще. Також зростали ціни на різні товари, тоді виникло явище товарного дефіциту. Загалом, прості люди не відчували того, що відбувалося насправді, тому більшість говорить,що все було добре. Але сучасне покоління, яке добре вивчає історію України, розуміє, що все було не так.

Надя Бондарук

 На мою думку, період "застою" був важкий, тому що не вистачало товарів, а ще гірше продуктів, які ми зараз можемо придбати в будь-якому магазині. Не дозволяється "інакодумсто", тиск збоку влади негативно впливає на літературу, науку мистецтво. Попри тиск, багато митців, вчених показують свою силу , демонструючи шедеври високого рівня. Одним з таких був Василь Стус. Поет вів боротьбу з режимом, але помер у 1985 році в таборі суворого режиму під час голодування. В період "застою" здійснювалася русифікація у сфері культури.

 Головну роль в русифікації відігравали школа. Я вважаю, що витіснення української мови було продуманим і комплексним. Поширювався опозиційний рух. Створення підпільних і легальних груп та організацій, розповсюдження нелегальних видань («самвидав»), організація Шевченківських свят - це все позитивно впливали на Україну. Ще одним досягненням було створення Української Гельсінської Групи, яка ознайомлювала українське суспільство з Декларацією прав людини ООН.

Але це розуміємо ми, сучасне покоління... Українці в ті часи проживали в суцільній темряві....

Спогади Яковенко Галини Костянтинівни про 1965 - 1985 рр.

Яка була якість! Одяг був дешевий і було вдосталь, якщо не модний або є малий недолік, то ці речі відправлялися в уцінені магазини. В цих магазинах можна було придбати босоніжки за два рублі (того часу грошова одиниця). З одягу я купила шубу за 130 рублів, хоча справжня ціна була 330 рублів. Транспорт їздив регулярно і в багатьох напрямках. Пенсія була 71 рублів, за ці кошти можна було купити багато продуктів та ще залишилося, тоді залишені гроші можна було покласти на ощадну книжку. У знайомих бабусі було 50 тис. рублів на ощадних книжках, але вони зникли, бо змінилися рублі на купони. Усі продукти були і їх було вдосталь, принаймні у селі Комарівка. Було зайдемо у їдальню і за копійки пообідаємо. Інформацію дізнавались з радіо, телевізора, газет.

Бабуся вважає, що тоді життя було краще, але після уроків Історії України можна зробити висновок, що не було так добре, як розповідає бабуся. Російська мова майже витiснила з повсякденного спілкування, українську - в південних та східних областях республіки. Соціальна структура тогочасного суспільства УРСР не відповідала потребам часу і відображала кризовий стан радянської системи. Партійна номенклатура тогочасної України, як і СРСР загалом, через неможливість у межах радянського ладу забезпечити високий рівень життя громадян, шляхом системи привілеїв забезпечувала його для себе. Для неї у кращих районах міст споруджували спеціальні будинки. Виключно для них за кордоном дрібними партіями закуповувалися різноманітні високоякісні товари.

Партійну номенклатуру обслуговували спеціальні медичні установи, розташовані в нових будівлях, оснащені новітнім імпортним обладнанням. Iснування численних привілеїв для партійної номенклатури було добре відомо всім громадянам. Виникли сприятливі умови для корупції, хабарництва. А ще в період застою було поширене явище дефіциут. Що саме було в дефіциті? М'ясо, особливо дефіцитними продуктами були копчена ковбаса, натуральна кава, хороші рибні консерви, фрукти, овочі, алкогольні напої. Не розумію, як цього не можна було не бачити... Але розумію, чого "совок" до цього часу сидить в головах українців. Адже ми тоді котились у прірву..... Тому ми повині пояснювать своїм родичам, знайомим, що насправді відбувалось в ті часи....

Богдана Грабова

Україна в період застою. Що ховалося за цим? Період застою був наймасованішим періодом в історії. Водночас це був застій, але також він мав певні зрушення. Відбулася ліквідація раднаргоспів і перехід до централізовано-галузевого управління, обмежили повноваження республіки та її керівництва. Всупереч деклараціям про захист української мови і культури проводилася ліквідація українських шкіл, відбувалася цілеспрямована русифікація України.

Також у 1970-1972 рр. у Львові почав виходити журнал "Український вісник", заснований В. Чорноволом. У ньому друкувалася інформація про порушення свободи слова, прав особистості та нації, гарантованих Конституцією, про судові та позасудові репресії в Україні, про акції протесту.Значний вплив на період застою також мав рух дисидентів які теж залишили значний вплив у державі. І на мою думку, за періодом застою ховалась вся не повнота влади, її застарілі темпи розвитку економіки і також курс на "розвинений соціалізм", який більше нагадував сталінізм або комунізм ніж соціалізм.

Рита Прийма

У 1965 р. вище партійне й державне керівництво очолив Л. Брєжнєв. Ця доба увійшла в історію під назвою період "застою". Партійне керівництво перейшло до політики "розвиненого соціалізму", проте ці зміни не знаходили відчутної підтримки й розуміння серед населення. Із приходом до влади Л. Брєжнєв була здійснена спроба реформувати економіку. Ці зміни ввійшли під назвою "косигінська реформа". Економічна реформа загалом позитивно вплинула на розвиток промисловості, але її швидко звели нанівець керівники багатьох комітетів, бажаючи зберегти свій вплив на підприємства. В кінці 1960-х економічна реформа припинилась. В кінці 1960-х економічна реформа припинилась. Ще одним негативним чинником для розвитку промисловості було застаріле обладнання.

Це загострювало й екологічну ситуацію в країні. Хижацьке ставлення до видобутку газу й нафти на території України призвело до того, що запаси корисних копалин за короткий період зменшились у кілька разів. Складного становища зазнало й сільське господарство у цей період. У республіці в добу "застою" постійно зростали посівні площі. Це спричиняло активізацію ерозійних процесів. Саме з цієї причини українські чорноземи опинились у жахливому стані. Протягом 1960-1980-х рр. спостерігалась загальна тенденція збільшення кількості населення України, але водночас виявлялися чинники які негативно впливали на демографічну ситуацію. Значно скоротилась кількість сільського населення, а в 1979р в Україні спостерігається депопуляція населення.

У період "застою" також активізувався дисидентський рух. Поширились масові арешти інакомислячих, проти яких поставали дисиденти. Формою боротьби дисидентів було поширення листів, створення підпільних груп та організацій, видання позацензурного журналу "Український вісник"та інше. Дисидентів ув'язнювали, катували, здавали до психіатричних лікарень, але боротьба не припинялась. 9 листопада 1976р виникла УГГ. Головною метою діяльності цієї групи було ознайомлення країн учасників з фактами порушень прав людини на території України, але і тут влада вдалася до арештів та репресій. Дисидентський рух також був поширений серед кримсько-татарського населення. Учасники руху здійснювали роз'яснювальну роботу серед населення, зверталися з петиціями до політичного керівництва країни та інше.

Незважаючи на негативні зміни в державі у період "застою", було й позитивне. Прикладом цього є шкільна реформа. Велике значення надавалося трудовому навчанню учнів. У період "застою" кількість закладів професійно-технічної освіти в Україні збільшилась у 1,3 рази. Також значно зросла кількість спеціальностей, за якими здійснювали підготовку. Негативним фактором було зросійщення. Максимальне витіснення української мови спостерігалося у всіх сферах діяльності. Таким чином, в Україні значно зменшилась кількість україномовних шкіл, а в деяких районах їх не було взагалі. Спостерігалось значне піднесення розвитку в науці. У багатьох галузях українські вчені здійснили важливі відкриття та розробки. Деякі з них не мали аналогів у світі. Негативно впливав на розвиток суспільних наук постійний контроль партійних органів.

Багато досліджень та праць вважалися небезпечними проявами інакомислення. Високого розвитку досягла й література, але вона також була під пильним наглядом партійних органів. Багато неперевершених творів зазнали утисків цензури та не могли бути видані на території СРСР. Найбільш масовим видом тогочасного мистецтва є кіно. Кіномистецтво розвивається завдяки таким відатним кінорежисерам як Л. Биков, Ю. Іллєнко, Л. Осика та інші. Українська діаспора також працювала на користь України. Важливим здобутком української діаспори залишилася діяльність відродженого Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Отже, період застою є неоднозначним для української історії. З одного боку було багато позитивних дій, як наприклад керівництво Шелеста, який всебічно розвивав Україну. Але й вдавався до репресій.

З іншого боку, є значна кількість негативних наслідків періоду "застою". Постійне придушення українства та викорінення будь-якого уявлення про Україну. Як би там не було, а період "застою" відзначився як найстабільніший час за історію СРСР.

Спогади бабусі

За свідченнями моєї бабусі в період застою населенню нашої місцевості жилося не так вже й погано. Єдиною проблемою було виїхати. Молоді паспортів не давали, щоб так би мовити "не тікали з села". То про яку свободу могла йти мова? На той час для тих хто працював були відносні зарплати. Бабуся говорить, що лише за зарплату вони могли й будинок будувати, дітей вдягати та й на їжу вистачало. Зрозуміло, що було й не мале господарство. В магазинах було все, чого потребувало населення. Але все було одноманітне. Люди були впевнені в завтрашньому дні й не хвилювались за своє майбутнє, адже ідеологічна "совкова" машина працювала ефективно. Люди просто не знали, що стоїть за тим "зовнішнім спокоєм", яку ціну він має... А ціна була велика, якщо взяти тільки вибух на Чорнобильській АС. А ми проживаємо в зоні.....

Руслана Олексієнко

У жовтні 1964 р. на пленумі ЦК КПРС першим секретарем обрали Леоніда Брежнєва. З 1964 - 1982рр. період отримав назву "застій" оскільки вся радянська система знаходилася в глибокій кризі. Політику Брежнєва та його оточення часто називають ще «неосталіністькою». Після усунення Хрущова, посаду глави радянського уряду Брежнєв поступився Олександру Косигіну. З 1965 року він проводить реформи в сільському господарстві та промисловості, відомі як «косигінські».  Стан економіки в Україні пішов на спад. Було погіршення якості продукції, низька продуктивність праці, дефіцит сільськогосподарської продукції, погіршення якості та родючості земель та грунтів.

Такі зміни не сподобалися населенню і першою акцією політичного прогресу було під час показу фільму "Тіні забутих предків" С.Параджанова 4 вересня 1965р. Форми боротьби було розповсюдження книг, брошур і статей. Першим самвидавом була видана в 1965р. - "Інтернаціоналізм чи русифікація" І.Дзюби.  У 1972 році першим секретарем ЦК КПУ стає вірний протеже Брежнєва Володимир Щербицький. Саме за час його перебування на чолі республіки, Україну стали називати «заповідником застою». Свій прихід до влади він відзначив чисткою партійного апарату від людей, пов'язаних з Шелестом, та новою, набагато потужнішою, хвилею арештів інтелігенції. І в 1976 році виникає Українська Гельсінська Група. Вона мала на меті сприяти тому, щоб СРСР виконував умови Гельсінської угоди.

Очолив письменник Микола Руденко та учасниками - Левко Лук'яненко, Іван Кандиба та інші. Арештів зазнавали і дисиденти, які фокусувалися на національних питаннях, це В'ячеслав Чорновіл. В тюрмах загинули Василь Стус та Валерій Марченко. В культурній та освітній сфері розпочинається русифікація. Через репресії та "застій" населення повністю розчарувалося. Інтелегентів було розстріляно, закатовано та поміщено в психлікарні. Влада хотіла кращого життя і кращих змін, але на цьому стояло життя населення, яке є найціннішим скарбом.

Спогади моєї мами в період "застою"

Моя мама своє дитинство провела в період "застою". Як говорить вона, що цей період найкращий для людей. Чому саме так? Для неї тому, що це було дитинство, і в цей час всі смаколики та солодкі напої коштували дуже дешево. А що потрібно ще для дитини? "Любила дуже ходити пасти корів, поки я дивлюся, щоб загін нікуди не пішов, мама сходила в магазин і накупила 2-3 пляшки лимонаду, тоді пляшки були скляні, ще купувала цукерки, халви, цурку ковбаси"- говорила мама, і це не було дуже дорого. Мій дідусь працював на комбайні і мав зарплатню більшу, ніж у бабусі, хоч вона працювала у колгоспі. Дідусь взяв у розстрочку мотоцикла і виплатив за нього, за три місяці, це означає, що все було доступне і дешеве. А взагалі при Брежнєвому були часи спокійні і майже все було доступне.

За проханням привозили пральні машини, які були дефіцитом і люди ставали в чергу. 80-ті роки взагалі характеризувались великими чергами, особливо, за хлібом. Тому не все так було добре, бо боролись з інакодумцями, насаджували ідеологію. Все було приховано й створювалась зовнішня видимість благополуччя. Хоч і мама говорить, що було всього вдосталь, але ми знаємо правду, що був дефіцит товарів, навіть самих необхідних. Для старшого покоління, то були часи дуже хороші та без турбот. Для кожного покоління - свій час найкращий з деякими мінусами, і переконати їх вже не вдасться тому, що ми в ті часи не жили і не знаємо як то все відбувалося. Мамине дитинство сповнене радістю і щасливими спогадами.

Люба Поковба